Що не можна робити, коли у дитини істерика, – пояснення психолога

Дитяча істерика – неприємне, але цілком нормальне явище. Від того, як батьки себе будуть поводити, залежить, як швидко вона стихне.

Від цього не застрахований ніхто з батьків. Час, місце і обставини для дитини не мають значення – вона ще не вміє контролювати свої емоції. Якщо не може зробити чи отримати те, що хоче (випросити цукерку чи нову іграшку в магазині, залізти на гірку), намагається добитися цього через плач, крик і валяння на підлозі.

Батьки по-різному можуть повернути дитину до нормальної поведінки. Але певних помилок вони в жодному разі не повинні припускатися. Їх описує клінічний психолог з Нью-Йорка тор Ребекка Шраг Гершберг у своїй книзі «Посібник з виживання в істериках».

Не знецінюйте емоції дитини

Не кажіть дитині під час істерики щось на кшталт «Не засмучуйся через цю дрібницю». Чим ви применшуєте важливість певної ситуації чи емоції, яка призводить до спалаху гніву: для маленької дитини всі проблеми – серйозні і значимі. До ситуації варто ставитися серйозно. Вона ще більше ускладниться, якщо  скажете, що так поводити себе – «це смішно» або що дитина «балувана».

Не вказуйте дитині, що вона повинна відчувати

Не кажіть «Не злися», «Припини через це плакати», аби дитина не поводила себе емоційно. Їй потрібно навчитися, що емоції є частиною життя. Натомість покажіть, що хочете її зрозуміти («Що тебе засмутило?»), що співчуваєте («Я розумію, що тобі хочеться/неприємно/не подобається, але…»). Спробуйте заспокоїти («Я поряд, я допоможу») чи пояснити причину, чому вона не отримала те, що хотіла («Так буває, якщо…»)

Не брешіть, щоб заспокоїти

Не намагайтеся зупинити істерику, обіцяючи те, чого не плануєте робити. Так, це заспокоїть дитину на короткий час. А потім може статися нова істерика грандіозних масштабів, коли вона зрозуміє: ви її обдурили! Зрештою, цим ви підірвете довіру до себе. І можете не розраховувати в майбутньому на чесність з боку дитини.

Не будьте саркастичними

Не глузуйте з дитини. Навіть дорослі не завжди розуміють сарказм, а малята й поготів. Якщо син чи донька помітять, що ваш тон не відповідає тому, що говорите (наприклад, якщо будете говорити смішні речі з серйозним виразом обличчя), не розумітимуть, як до цього ставитися. І можуть розійтися в своїй істериці ще більше.

Спокій, терпіння і повага до маленької людини, яка не може впоратися зі своїми емоціями – ось що радить батькам психолог. 

Вас це може зацікавити: 5 речей, за які не можна сварити дитину

Як говорити з дитиною, щоб вона слухалась