Не діставати і поважати: як навчитися розмовляти з підлітком

Перехідний вік – це стрес не тільки для батьків, а й для самої дитини. Якщо вам важко знаходити спільну мову, просто наберіться терпіння і дотримуйтеся певних порад.

Що відбувається з підлітком

У одних дітей перехідний період починається в 10 років, у інших – в 12-14. Але виглядає це завжди однаково – батьки не впізнають свого «зайчика», «котика», який став просто нестерпним. Тому нервують, зляться, сварять. І забувають, що дитина теж почуває себе не в своїй тарілці, не розуміє, що з нею відбувається. Насправді в неї бурлять гормони. А ще вона віддаляється від батьків, стає самостійною, а це непросто усвідомити.  

У цей період тінейджери приймають необдумані рішення. Ризикують будь-чим, аби виглядати самодостатніми і сміливими в очах ровесників. Експериментують із зовнішністю. Починають гірше вчитися (частково тому, що через гормональну перебудову погіршується пам’ять і увага). 

Цього не можна відмінити. З цим потрібно навчитися жити – так, щоб залишитися у гарних стосунках.

Як спілкуватися з підлітком

Згадайте себе. У вас теж був перехідний вік. Ви теж, напевно, чудили. Згадайте, що тоді вами керувало. Так вам буде легше зрозуміти свою дитину. На щось, можливо, просто закриєте очі, в іншій ситуації відповісте спокійніше. У будь-якому разі від цього буде тільки користь.

Підтримуйте захоплення дитини. Добре, якщо ви можете допомогти, зробити щось разом. Якщо ні, просто поважайте її вибір в демонструйте зацікавленість. Головне, робити це щиро.

Не критикуйте зовнішність. Фіолетове волосся (чи взагалі ніякого волосся – донька постриглася налисо), пірсинг, якесь мішкувате вбрання – усе це здатне викликати у батьків бурю емоцій. Але подумайте про те, що це ніяк не шкодить дитині. Вона просто хоче бути, як її ровесники! І наступного разу підкажіть, на якому сайті бачили крутезні худі, які зараз модні у тінейджерів. Ваше чадо це оцінить.

Не діставайте порадами та розпитуваннями. Це те, що найбільше дратує підлітків. Звичайно, вам цікаво, де був син, з ким, чим займався.  Але якщо він не хоче розповідати, менше питайте і більше слухайте.

Розмовляйте, як з дорослими. Ніяких «сонечок» і зменшувально-пестливих імен, якщо дитині це не подобається! Не перебивайте – дайте сказати все до кінця. Не вирішуйте за неї. Вибудовуйте діалог, як з дорослою людиною, чия думка вам важлива.

Дозволяйте робити помилки. Розказуйте, якими можуть бути наслідки, якщо прийняти неправильне рішення в тій чи інші ситуації. Але якщо це не зашкодить здоров’ю чи життю дитини, дозвольте припуститися помилки. Життєві уроки ефективніші за батьківські перестороги. Тільки ніколи не кажіть: «А я говорила!»

Часто обіймайте. Так, ваш їжачок, який всім своїм виглядом демонструє, що не терпить ніжностей, насправді їх потребує. Не стільки, як раніше. Не на очах сторонніх людей. Не завжди. Але тілесний контакт для нього – це знак, що його люблять і він у безпеці.

Головне, пам’ятайте, що перехідний вік – це не назавжди. Коли він пройде, в дитини про стосунки з батьками повинні зберегтися приємні спогади.