Цей острів в Індійському океані давно цікавить вчених і мандрівників. Однак можна тільки мріяти про те, що там побувати.
Острів Північний Сентинел знаходиться в Бенгальській затоці. Його площа – близько 60 кв. км, практично повністю вона вкрита джунглями.
Це практично все, що про нього відомо. Отримати більше інформації немає можливості. Кожен, чия нога потрапляє на острів, помирає. Не через якусь страшну інфекцію, яка вражає людей, а через аборигенів.
Місцеве населення неконтактне і не підтримує зв’язків з цивілізацією.
Сентинельці живуть у добровільній ізоляції – в 1800-х років захищають свій острів силою.
У 1991 році індійським антропологам вдалося вперше в історії встановити з сентинельцями мирний контакт. Впродовж трьох років вони періодично припливали на острів в дарами – кокосами, пластиковими відрами, свининою тощо, які залишали на березі. Аборигени інколи брали ці дари, інколи – ні. Але далі презентів спілкування не зайшло. Тому вчені припинили свої експедиції, а індійський уряд заборонив будь-який доступ на острів.
Більше сентинельці не демонстрували толерантність до «прибульців». Коли в 2004 році представники індійського уряду прилетіли, щоб перевірити, чи вціліли жителі острова після землетрусу й цунамі, в їхній гелікоптер почали летіти стріли та списи.
У 2006 році вони вбили двох рибалок, які випливли на берег. А в 2018 році – американського християнського місіонера, який тричі намагався нелегально встановити з ними контакт.
Про життя племені відомо дуже мало. Все, що вдалося з’ясувати, фіксувалося з повітря.
Основні заняття сентинельців – полювання, риболовля і збирання плодів.
Виплавляти метал вони не вміють, але можуть його обробляти. Матеріал використовують той, який знаходять на кораблях, які іноді наражаються на рифи.
Живуть у навісних хижинах без підлоги та стін – тільки дах, критий листям.
В якості зброї використовують луки зі стрілами, списи та ножі.
Яка чисельність сентинельців, наразі теж не відомо. За одними даними – 15-40 чоловік, за іншими – 80-150.
Хоча ВМС Індії патрулюють територію, щоб не допустити на острів людей, в діяльність остров’ян не втручаються. І за вбивство тих, хто виходить на берег, не карають.