
Час, коли людина лягає спати, має не менше значення, ніж тривалість самого сну. Якщо ігнорувати природні біоритми, організм не встигає повноцінно відновитися, навіть за умови довгого нічного відпочинку.
Фахівці з нейрофізіології сну зазначають: найбільш сприятливий період для засинання – близько 23.00. Саме в ці години запускається активне вироблення мелатоніну – гормону, який відповідає за регуляцію сну, відновлення клітин і стабільну роботу нервової системи. Коли людина лягає спати значно пізніше, особливо після опівночі, природний ритм порушується.
У вечірні години організм поступово переходить у режим спокою: знижується активність, сповільнюються процеси, які готують тіло до відпочинку. Якщо цей момент пропустити, перший цикл сну не відбувається повноцінно. У результаті змінюється структура нічного відпочинку, а сон стає більш поверхневим і менш ефективним.
Кожен цикл сну триває приблизно півтори години і складається з кількох фаз, які мають чітку послідовність. Пропуск першого циклу призводить до збою всієї системи. Саме тому після пізнього засинання люди часто прокидаються з відчуттям втоми, навіть якщо спали довго.
Біоритми можуть відрізнятися залежно від індивідуального типу – «жайворонки» важче переносять пізні ночі, тоді як «сови» адаптуються до них легше. Проте регулярне порушення природного режиму з часом негативно впливає на якість сну і самопочуття незалежно від хронотипу.
Отже, щоб сон був глибоким і відновлювальним, варто намагатися лягати спати до опівночі, а в ідеалі – близько 11-ї вечора. Це допоможе організму працювати у злагоді з власними біологічними годинниками.





