«Велика сцена — моя мрія»: Olya Prylepa про дебютний альбом, волонтерство та натхнення у простих радощах життя

1. Олю, вітаємо з виходом пісні «Хай»! Розкажіть, що надихнуло вас на створення цього треку? Який фідбек вже встигли отримати від слухачів?

— Дякую! «Хай» народилася з любові — це пісня про два серця, які, тримаючись за руки, йдуть крізь роки. Вона про підтримку, взаєморозуміння та ті цінності, які залишаються з нами назавжди. У ній є і роздуми про час: ми всі не вічні, але любов продовжує жити в дітях, у спогадах, у музиці. І, можливо, саме це — справжня безсмертність.

Я щаслива від того, як слухачі сприйняли пісню. Люди пишуть, що вона торкається душі, допомагає переосмислити важливе і навіть стає саундтреком особистих історій. І це для мене — найбільша нагорода.

2. Як для починаючої артистки, ви потужно залетіли з прем’єрою. В чому секрет такого старту?

— Секрет, мабуть, у поєднанні кількох речей. Перше — це команда. Поруч зі мною люди, які вірять у мою музику так само, як і я. Вони підтримують, допомагають, надихають і додають впевненості у моменти сумнівів.

Друге — щирість. Я намагаюся бути максимально відвертою в тому, що створюю, бо вірю, що справжні емоції завжди знаходять відгук у серцях слухачів. Ну і, звісно, наполеглива праця — кожен успішний старт тримається на міцному фундаменті з годин репетицій, пошуків і самовдосконалення.

3. Як особистий досвід або події в Україні вплинули на зміст і звучання вашої музики?

— Події в Україні дуже глибоко вплинули на мене як людину і як артистку. Я ще більше почала цінувати прості, але такі важливі речі: рідних, друзів, можливість бути поруч із тими, кого любиш. Тому сім’я стала центральною темою у моїй творчості.

Музика для мене — це спосіб говорити про біль і надію водночас. Я хочу, щоб мої пісні були підтримкою для людей, нагадували, що навіть у найтемніші часи є світло. Що любов, доброта і людяність — це те, що нас об’єднує і допомагає вистояти.

4. Ви займаєтесь волонтерством — розкажіть більше про свою діяльність та як це поєднується з творчістю?

— Так, волонтерство для мене — це ще одна форма любові. Наша родина заснувала «Благодійний фонд імені Валентини Прилепи» — на честь мами мого чоловіка, яка завжди допомагала людям. Фонд почав працювати ще до війни, але з початком повномасштабного вторгнення ми ще більше мобілізували сили.

Допомагаємо цивільним та військовим: забезпечуємо продуктами, ліками, теплими речами, підтримуємо переселенців і сім’ї, які втратили домівки. Для мене це не окрема частина життя — це продовження того, що я роблю через музику. Творчість дає можливість збирати кошти на благодійних концертах, привертати увагу до важливих проблем і просто дарувати людям трохи тепла.
5. Живучи за кордоном, чи складно зберігати зв’язок із українською аудиторією? Як ви підтримуєте цей контакт?

— Це непросто, бо відстань відчувається, особливо в моменти, коли хочеться бути ближче до людей, які зараз переживають важкі часи. Але я намагаюся бути корисною на відстані — через свою музику, волонтерську діяльність і соціальні мережі. Спілкування зі слухачами в коментарях, прямі ефіри, історії про закулісся творчого процесу — усе це допомагає підтримувати зв’язок.

Для мене важливо бути не просто артисткою, а людиною, яка поряд — навіть через екран. Я хочу, щоб українці відчували: де б вони не були, ми всі пов’язані невидимими нитками любові до своєї землі та одне до одного.

6. Яку емоцію або повідомлення ви хотіли передати слухачам через пісню «Хай»? Вдалося це донести?

— Головна ідея пісні — цінність сімейних зв’язків і сила любові, яка переживає час і обставини. Я хотіла нагадати, що життя може бути нескінченним у спогадах, у спадщині, яку ми залишаємо своїм близьким. Любов продовжується в дітях, у традиціях, у дрібницях, що гріють серце.

Судячи з відгуків слухачів, мені вдалося донести це тепло. Люди пишуть, що пісня допомагає їм переосмислити стосунки з рідними, цінувати моменти разом і знаходити сили в любові навіть у важкі часи. Це для мене найважливіше — знати, що музика торкається сердець.

7. Чи плануєте ви виступи за межами України? Можливо, вже є мрія про велику сцену?

— Поки я зосереджена на створенні свого першого альбому — це для мене великий крок, і я хочу вкласти в нього максимум душі. Але, звісно, я мрію про виступи за кордоном, про можливість нести українську музику світові.

Велика сцена — це моя мрія, до якої я йду крок за кроком. Хочу, щоб на мої концерти приходили люди з різних країн, щоб вони співали українською, відчували нашу культуру і переймалися нашими історіями. Я вірю, що музика не має кордонів, і сподіваюся, що одного дня мої пісні зазвучать на великих міжнародних майданчиках.
8. Як виглядає ваш типовий день як артистки, і як звичайної дівчинки?

— Зараз у моєму житті, мабуть, більше звичайної дівчинки, ніж артистки — і мені це подобається. Сім’я для мене завжди на першому місці. Я одружена, мама двох чудових синів, яким 3 і 6 років, і саме вони наповнюють мій день турботами, сміхом і безумовною любов’ю.

Мій ранок починається з обіймів дітей, приготування сніданку, зборів у садок і школу. Потім я повертаюся додому і занурююся у творчість — працюю над новими піснями, записую вокальні партії в студії, обговорюю ідеї з командою. Але навіть коли я створюю музику, моя сім’я завжди поруч — у думках, у натхненні, у сенсах, які я вкладаю в кожен рядок.

Увечері я знову мама: ми разом граємо, читаємо казки, готуємо вечерю. Ці прості моменти для мене безцінні, бо саме в них я черпаю сили. Вірю, що найбільша гармонія — коли можна бути собою і як артистка, і як звичайна дівчинка, яка любить життя, мріє і співає про любов.

9. Чи є артисти або музиканти, які вас надихають? З ким би хотіли записати спільний трек?

— Сьогодні в Україні дуже багато талановитих артистів, і я щиро захоплююся їхньою творчістю. Наші музиканти створюють потужний культурний пласт, який звучить на весь світ. Але зараз для мене важливо знайти власний голос і звучання. Я хочу максимально чесно розповідати свої історії, перш ніж думати про колаборації.

Але в майбутньому, звісно, я б мріяла заспівати дуетом з кимось, хто поділяє мої цінності та відчуває музику так само глибоко. Головне — щоб це було щиро і справжньо.

10. А чим надихаєтесь ви?

— Моє найбільше натхнення — це моя родина. Мій чоловік — моя опора, любов і головний мотиватор. Його віра в мене додає сил рухатися вперед навіть у найважчі моменти. А мої діти — це нескінченне джерело радості та світла. Їхні сміх, обійми, їхня допитливість і безпосередність нагадують мені про те, як важливо залишатися відкритою до світу.

Також я надихаюся природою, людьми, які роблять добро, історіями про силу духу. Усе це наповнює мою музику сенсами, які хочеться передавати слухачам.

11. Як ви бачите свій творчий шлях через деякий час, наприклад, за три роки? Яких вершин хочете досягти?

— Я бачу себе на сцені перед великою аудиторією, яка співає разом зі мною. Хочу, щоб мої пісні ставали частиною життя людей, підтримували їх у складні моменти і дарували надію. Моя місія — через музику пропагувати сімейні цінності, тепло, любов та гармонію.

За три роки я мрію випустити кілька альбомів, поїхати у тур і, можливо, виступити на великому міжнародному фестивалі, щоб ще більше людей почули українську музику. Але найголовніше — залишатися вірною собі й своєму внутрішньому покликанню.

12. Поділіться також своїми творчими планами, що слухачам ще чекати від співачки Olya Prylepa?

— Зараз я активно працюю над своїм першим альбомом, який планую випустити вже цієї весни або влітку. Це буде дуже особиста робота — про любов, надію, силу сім’ї. У кожній пісні буде частинка мене, моїх переживань і віри у світле майбутнє.

Також планую зняти кілька кліпів і, можливо, зробити невеликий тур, щоб ближче познайомитися зі слухачами. Мені важливо не просто випускати музику, а будувати щирий діалог із людьми, які її слухають.

13. Що б ви хотіли сказати українцям, які зараз живуть у різних куточках світу, але серцем залишаються вдома?

— Я хочу побажати кожному українцю зберігати тепло в серці, вірити в перемогу і завжди пам’ятати, що ми — велика сила, де б ми не були. Україна — це не просто країна, це наш спільний дім, який живе у наших душах.

Навіть за тисячі кілометрів від рідної землі ми залишаємося єдиними у своїй любові до неї. Ми всі наближаємо той день, коли знову зберемося вдома разом — щоб будувати майбутнє, співати, сміятися і просто обіймати одне одного. І ця мить обов’язково настане.