
У сучасному раціоні переважає так зване «чисте» м'ясо – філе, вирізка, стейки. Натомість субпродукти часто сприймаються як дешевий «непотріб», їжа для домашніх улюбленців. Проте з погляду нутриціології це величезна помилка. Внутрішні органи тварин – це найбільш поживна частина туші. Але не всі вони однаково корисні.
Супродукти (печінка, серце, шлунки, язик, нирки) працюють як біологічні фільтри та депо вітамінів, тому містять у десятки разів більше мікроелементів, ніж звичайні м'язові волокна. Водночас не всі вони однаково корисні. Розберімося, що варто сміливо класти до продуктового кошика, а з чим слід бути обережним.
Найкорисніші субпродукти
Печінка
Чемпіон за поживною цінністю серед усіх тваринних продуктів. За концентрацією мікроелементів печінка легко дасть фору багатьом аптечним вітамінним комплексам.
Вона містить колосальну кількість гемового заліза (яке засвоюється організмом найлегше і швидко піднімає феритин та гемоглобін), вітаміну А (для зору, шкіри та імунітету), вітаміну B12 та фолієвої кислоти (для нервової системи й кровотворення).
Особливо цінується яловича печінка з рекордним вмістом вітаміну А та міді. А куряча та індича мають ніжніший смак і містять більше легкозасвоюваного заліза та селену.
Серце
З анатомічного погляду серце – це суцільний щільний м'яз, який працював усе життя, тому в ньому майже немає жиру, проте дуже багато білка.
Серце є одним із найкращих природних джерел коензиму Q10 – потужного антиоксиданту, який відповідає за вироблення клітинної енергії, молодість та здоров'я нашої власної серцево-судинної системи. Також воно багате на цинк, залізо та вітаміни групи B.
Курячі та індичі шлунки
Цей бюджетний продукт часто недооцінюють, хоча він ідеально підходить для тих, хто стежить за фігурою та здоров'ям травлення.
Шлунки – це чистий білок (близько 18–20 г на 100 г продукту) за мінімальної калорійності (близько 110–130 ккал). Вони містять багато природного колагену, який підтримує пружність шкіри, міцність суглобів та зв'язок, а також сприяє відновленню слизової оболонки кишківника.
Язик
Вважається делікатесом, але при цьому залишається повноцінним дієтичним субпродуктом, якщо зняти з нього верхню шкірку після варіння.
Язик не містить грубих сполучних волокон, тому надзвичайно легко перетравлюється. У ньому багато цинку (критично важливого для імунітету та гормонального здоров'я), заліза і вітаміну B12.
Субпродукти, з якими варто бути обережними
Не всі частини туші приносять безумовну користь. Деякі з них мають занадто специфічний склад або потребують ретельної підготовки перед приготуванням.
Мізки. Хоча вони багаті на омега-3 жирні кислоти, мають високий вміст холестерину та насичених жирів. Один прийом їжі з мізків може перевищити добову норму холестерину в кілька разів. Людям із серцево-судинними проблемами їх краще уникати.
Нирки. Головний орган виділення, через який проходять продукти обміну речовин. Якщо тварину вирощували з використанням антибіотиків або гормонів, їхні залишки можуть накопичуватися саме в нирках. Крім того, цей продукт має специфічний запах і вимагає тривалого вимочування перед приготуванням.
Легені та вим'я. Легені складаються переважно зі сполучної тканини, майже не містять цінного білка чи вітамінів і важко перетравлюються. Вим'я, у свою чергу, дуже жирне і калорійне (понад 300 ккал на 100 г), тому для регулярного здорового раціону воно не підходить.
Втім, навіть корисні субпродукти дієтологи не радять вживати часто – зокрема через надвисоку концентрацію вітамінів (особливо жиророзчинного вітаміну А в печінці) та пуринів. Оптимальна частота – 1–2 рази на тиждень порціями по 100–150 г.
Вас це може зацікавити: Не вся печінка однакова: кому більше підходить куряча, а кому – яловича чи свиняча
5 секретів приготування соковитої і ніжної яловичої печінки, яка тане в роті





