Матимете купу проблем: чому досвідчені садівники не радять садити біля будинку глід

За його корисні властивості глід називають ягодою для серця. Але ця приваблива рослина може створити стільки клопоту власникам ділянки, що садівники радять про нього забути.

На перший погляд глід – справжня знахідка для дачі. Він дуже красивий – навесні вкривається білим цвітом, восени – червоними ягодами. Невибагливий – процвітає навіть на бідних ґрунтах, витримує морози й посуху. Чудово підходить для живоплоту. Може рости десятиліттями, не втрачаючи привабливості.

До того ж його червоні плоди мають лікувальний ефект. З них роблять настоянку та чай, які знижують тиск, зміцнюють серце, нормалізують пульс, покращують кровообіг та заспокоюють нервову систему. Не дарма чай із глодом вважається природним «транквілізатором».

Але попри очевидну користь, цей кущ може стати справжнім випробуванням.

Гострі шипи

Гілки глоду вкриті довгими (до 5 см) шипами, які легко пробивають навіть щільні рукавички. Якщо він росте біля доріжки або дитячого майданчика, травм уникнути буде складно. А коли прийде час його обрізати, доведеться потурбуватися про «захисне спорядження», яке убезпечить від серйозних ран.

Магніт для шкідників

Попри свій лікувальний статус, глід має ще один – він часто стає притулком для попелиці, молі, вогнівки. Якщо поруч ростуть яблуні чи груші, комахи швидко «переселяються» на них. А це вже – пряма загроза врожаю.

Специфічний аромат

Під час цвітіння глід виділяє специфічний запах, який комусь здається приємним, але більшість люде відчуває в ньому різку «рибну» ноту. Такий ефект дає речовина диметиламін, що може викликати головний біль і нудоту. Тому садити кущ під вікнами – не найкраща ідея.

Потужне коріння і тінь

Глід може виростати до 10–12 метрів і розвиває глибоку кореневу систему. Якщо його посадити занадто близько до будинку, коріння здатне пошкодити фундамент або комунікації, а густа крона затінить клумби.

Якщо ви поставили собі мету посадити глід у дворі, щоб там не було, доведеться його «приручити». Для цього найкраще знайти для нього місце принаймні за 4–5 метрів від будівель і доріжок. Щороку його слід обрізати, щоб контролювати розмір і форму. А ще проводити профілактичну боротьбу зі шкідниками – з допомогою біопрепаратів або настоїв часнику, полину чи деревію.