Вчені назвали чотири продукти, які слід терміново додати до раціону чоловіків – найкращі для профілактики раку простати

Основними факторами ризику раку передміхурової залози вважається вік, сімейна історія хвороби і харчування. Якщо з першими двома пунктами нічого вдіяти не можливо, підкоригувати харчування – простіше простого.

Статистика свідчить: щорічно у світі реєструється близько 1,4 млн нових випадків раку. Він вражає 5-6 чоловіків зі 100. Раніше в групі ризику були особи у віці 65-70 років. Однак останнім часом віковий поріг значно знизився – тепер йдеться і про 50-річних.

Що не варто їсти

Вчені вважають, що зміна способу життя може значно поліпшити ситуацію.

Перш за все вчені радять виключити з раціону бекон та смажене на грилі м’ясо.

«Червоне м’ясо, дуже підсмажене, а особливо обвуглене – стейк чи шашлик, містить хімічну речовину під назвою гетероциклічний амін – ГЦА. Це побічний продукт смаження, канцероген. Його споживання пов'язане з підвищеним ризиком раку передміхурової залози», – пояснює доктор Вільям Лі, судинний біолог з Гарвардського університету.

Що потрібно додати до меню

Разом з тим існує група продуктів, яких чоловікам потрібно їсти більше.

Зокрема науковці радять частіше додавати в своє меню сою та горіхи. Дослідження, в якому було задіяно 47 000 чоловіків, виявило: в осіб, які споживали третину склянки горіхів п’ять разів на тиждень, ризик смертності від раку простати зменшувався на 34%.

Любителі тофу та соєвого молока хворіють на рак передміхурової залози на майже на 70% рідше.

Велику роль у профілактиці онкології у чоловіків відіграють цитрусові. 100 г апельсину щодня – і ризики зменшуються на 12%.

Так само важлива і броколі. Хоча б 200 г на тиждень – уже цього буде достатньо.

«Оскільки все більше чоловіків у всьому світі доживають до середнього та похилого віку, неминуче спостерігатиметься зростання захворюваності на рак передміхурової залози. Тому потрібно почати планувати свої дії вже зараз», – радить професор Нік Джеймс, фахівець з дослідження раку передміхурової залози та сечового міхура в Інституті дослідження раку в Лондоні.