Алергія на все – навіть на погоду: мешканка Великобританії ледве не померла

Емі Френсіс-Сміт вважає, що побувала в справжньому пеклі. Як ще можна назвати життя, в якому твій організм приймає всього 4 продукти харчування?

Коли Емі з’ясувала, що в неї алергія на арахіс та лимони, її це не надто засмутило. Що поробиш – буває. Потім пережила анафілактичний шок, просто поївши помідорів.

Що далі, тим менше вона розуміла, що відбувається. Щойно виключала з раціону якийсь продукт, який їй не підходив, – і майже відразу виявлялося, що з’явилася алергія на новий.

Але реакцією на їжу організм не обмежувався. У дівчини виникла алергія на запахи, речі, місця, де вона бувала, автозаправні станції. Навіть на холод та спеку. З деякими алергічними проявами доводилося боротися по півтора місяці.

Зрештою ситуація ускладнилася настільки, що організм згодився приймати тільки чотири продукти: яловичину, рис, груші та кабачки. Це тривало пів року…

Емі перетворилася на ходячий скелет. Весь організм дав збій – здавалося, на ній не було живого місця.

«У мене не працювала печінка, селезінка, сечовий міхур. Були проблеми з серцем. Волосся випадало, зуби руйнувалися швидше, ніж слід. Ноги та руки мали невропатію. У мене стирчали ребра. Кожного разу, коли щось їла, це нагадувало азартну гру: я намагалася з’ясувати, що можу їсти, а що – ні. Якби вдома хтось розбризкав сильний аромат, довелося б просто піти звідти на добу. Не кажу вже про те, що носити медичні маски мені довелося задовго до Covid. Це тривало впродовж кількох жахливих років», - згадує вона.

Остаточно дівчину розбило те, що довелося кинути магістратуру в Лондоні, де навчалася на архітектора, та повернутися додому. Адже ні повноцінно вчитися, ні працювати вона не могла.

Зате в неї з’явився час зайнятися здоров’ям. Довелося пройти дуже багато обстежень, зіткнутися з недовірою медиків (вони вважали, що Емі просто придурюється або в неї серйозний психічний розлад), перш ніж їй поставили діагноз.

Список був немаленький: «синдром активації мастоцитів» (саме він провокує чисельні алергічні реакції), хвороба Крона та синдром Елерса-Данлоса (спадкові розлади, які вражають сполучні тканини тіла).

«Коли тобі нарешті ставлять діагноз, це велике полегшення. Ти розумієш, що ти не збожеволієш», – каже Емі.

Наразі дівчина одужує. Вона зменшила рівень стресу. Почала повертати у свій раціон продукти, від яких змушена була відмовитися. Закінчила магістратуру. Каже, що ніколи не була настільки здоровою і щасливою, як зараз.